UA
  • English
  • Türkçe
  • العربية
  • русский язык
  • українська
  • español, castellano
  • Français
  • Deutsch
  • Побачити

    Гіресун

    Гіресун нагадує музей, у якому розміщено безліч історичних артефактів; крім того, є безліч розкішних природних місцин на 122 км узбережжя, лісових плато й природних пляжів.

    Основний аргумент, який доводить підхожість Гіресуна для туризму, — його багаті природні, культурні й історичні цінності. Оскільки плато лежать близько до центру міста, а дороги асфальтовані, доступ до природної краси не є проблемою.

    Наземний Гіресун особливо привабливий для тих, хто захоплюється флорою й фауною, насолоджується скелелазінням, пішим туризмом, катанням на гірських велосипедах тощо. Якщо відвідати місто весною або влітку, є шанс побачити різнобарвні фестивалі.

    Острів Гіресун (Аретіас), який лежить дуже близько до узбережжя, додає Гіресуну особливої цінності, оскільки це єдиний острів у Східному Причорномор’ї. Острів, завдяки своїй красі природи, історичним руїнам і місцям спостереження за птахами, поєднаними з міфологічними історіями, є також центром уваги відвідувачів. Також варто побачити озеро Маві («Блакитне озеро»), диво природи, заховане серед лісів і різних видів рослин Гіресуна; замок Гіресун з його чудовим видом та район Зейтінлік, де на південному сході замку розташовані історичні будинки Гіресуна.

    Місто, через яке проходило багато цивілізацій, надає можливість подорожувати історією завдяки своїм замкам, церквам і мостам. Замок Гіресун у центрі міста й інші історичні залишки в його районах, як-от замок Тіреболу (Святого Іоанна), замок Шебінкарахісар, замок Еспіє Андоз і замок Ейнсіл — це місця, які варто побачити з погляду їхньої природної краси та історії.

    Кухня Гіресуна також дуже багата й широко відома. Різноманітність рослин принесла з собою багатство кухні. Гіресун, з його чудовою природою й понад 180 видами вегетаріанських смаків, — на шляху до того, щоб стати альтернативою великим містам гастротуризму. Туреччина — світовий лідер у вирощенні фундука, а найякісніший фундук походить із Гіресуна й відомий як «якісний гіресунський фундук».

    Замок Гіресун

    Замок розташовано на ідеальному місці для спостереження за Гіресуном з висоти, де зливаються зелений і блакитний кольори. Замок, що має багату історичну культуру, спорудили в центрі міста. У замку розмістили мавзолей Топала Османа Аги, героя Війни за незалежність. Побудовані з блокових каменів печери, стіни, що, як вважається, належать до елліністичного періоду, і кам’яні рельєфи — важливі й варті уваги ознаки.

    Острів Гіресун

    Острів є важливою пам'яткою, що зберігає безліч містичних історій. Серед них можна виділити такі епічні історії, як-от: «Легенда про Ясона та аргонавтів», «Історія про короля Мітрідата», «Дочка й пастух», «Золота статуя Йосипа» і «Легенда про амазонок». Це єдиний острів у Східному Причорномор'ї, на якому в давнину й у середньовіччя були поселення. На острові є руїни стін середньовічного замку й монастиря. Історія острова заснована на археологічних знахідках, що датуються 300 р. до н. е. Географічне місце острова Гіресун (Giresun Adası) також важливе тим, що воно є ареалом поширення для багатьох видів птахів. До острова впродовж літніх місяців організовують екскурсії на пароплавах. Він також є центром уваги для місцевих жителів та іноземних туристів.

    Музей Гіресун

    Сьогодні 150-річну православну церкву середини XIX століття використовують як музей. Серед робіт, представлених у музеї, є стародавні артефакти, зокрема кам’яні рельєфи, зброя, одяг і зразки монет, які використовували в давнину, з пізньої бронзової доби, хетського, елліністичного римського, візантійського, сельджуцького й османського періодів.

    Замок Тіреболу

    Розташований у районному центрі Тіреболу, замок споруджено на півострові, що простягається до моря. Усередині замку є невеличка каплиця, яка в щорічниках називається Церквою Діви Марії (Meryem Ana Kilisesi), і залишки невеликої мечеті. У замку розкидано багато надгробків часів османської епохи. Замок Тіреболу (Tirebolu Kalesi) — одне з найгарніших історичних місць регіону.

    Монастир Діви Марії в Шебінкарахісарі

    Монастир належить до візантійського періоду. Вважається, що будівлю, яка нагадує монастир Сумела в Трабзоні, звели у великій порожнині посеред крутої скелі. Картини прикрашають стіни тридцяти двох кімнат, які, власне, і становлять монастир. На вершині монастиря є висічена в скелі церква.

    Замок Шебінкарахісар

    Історичний замок розміщено в районному центрі Шебінкарахісара. Його побудували на скелі з видом на місто. Через круті скелі проходять стіни замку, споруджені на просторій ділянці між Внутрішнім замком (İç Kale) на півночі й Дівочою вежею (Kızlar Kulesi). У замку є фундаменти багатьох будівель, зокрема цистерн, з яких ведуть багатоступеневі сходи, а також деякі скельні могили. У деяких місцях стіною слугує природний камінь скелі.

    Район Зейтінлік у Гіресуні

    Район Зейтінлік, розташований у центрі міста Гіресун, побудували з матеріалів, завезених з Європи близько двох століть тому, а його будинки, у яких протягом десятків років разом проживали греки й турки, є предметом народних пісень. На сьогодні тут зареєстровано 85 пам’яток історії. Район на той час називався «район Гогора». Будинки Гіресуна, зведені посеред поселення Гіресун, у якому в минулому проживали греки, виділяються своїми архітектурними особливостями. Будинки споруджено з імпортних матеріалів, привезених кораблями, що перевозили фундук до Європи, а також варто згадати марсельську плитку й печі напі (російські печі), які дуже відрізняються від сучасних печей. Згідно з епіграфами, будинки, побудовані в 1840-х роках, розташовано так, що жоден з них не блокує доступ світла, краєвид і циркуляцію повітря в інших.

    Печерна церква Діви Марії

    Церква має вигляд невеликої печери, вирізаної в скелі приблизно на 3 метри над основою із західного боку замку Гіресун, поверненого до гавані. За оцінкою, цю споруду, яка, як вважалося, була меншою печерою, збільшили й перетворили на церкву в IV або V столітті н. е. До печери можна дістатися через одноарковий невеликий кам’яний міст, побудований в османський період. Збоку від церкви, що виходить на внутрішній дворик, розміщено фонтан як святе джерело, де могли набрати води моряки і який також використовували відвідувачі церкви.

    Згідно з деякими давніми джерелами, можна припустити, що раніше споруда називалася «Паная» або «Сурп Серкіс», що це була триповерхова споруда й що свята вода мала цілющу силу, що пов’язували з Дівою Марією. Це одна із найвідвідуваніших культурних цінностей Гіресуна.

    Стіни Хаджі Абдулли

    Були збудовані для захисту. Відомо, що кам’яну стіну, яку замовив Хаджі Абдуллахзаде, звели грецькі робітники 1610 року; вона завдовжки 6,5 кілометри й заввишки 1,5 метри, мала лише одні двері та простояла 404 роки.

    Церква й міст Чакрак

    Одна з чотирьох церков, побудованих у селі Чакрак після проголошення Королівського указу про реформи; а «Друга Церква» — одна з грецьких робіт у регіоні. Церква й арковий міст дають інформацію про минуле життя греків у регіоні. Хоча немає жодного напису чи джерела того періоду, який би містив певну інформацію про дату будівництва й людей, які спорудили міст, схожість використаних матеріалів свідчить про те, що його звели в другій половині XIX століття.

    Дитяча бібліотека — Історична католицька церква

    Католицька церква (Katolik Kilise), побудована на початку XIX століття, демонструє сліди готичної архітектури, і її почали використовувати як дитячу бібліотеку 1967 року. Північний фасад церкви має дивовижні візуальні якості.

    Гробниця Сейїда Ваккаса

    Сейїд Ваккас — один з правителів прикордонних територій Фатіха Султана Мехмета. Його поховали на тому місці, де й піддали мученицькій смерті, коли він намагався завоювати Гіресун. 1888 року Різелі Мехмет Алі Бей побудував могилу, яка є типовим кюмбетом (могилою) османської архітектури XIX століття, замість дерев’яної могили, притаманної тому часу.

    Ташханлар у Шебінкарахісарі (Історичний торговий центр)

    Історична будівля, що нагадує торговий центр, розташована на північній околиці замку в центрі Шебінкарахісара. Її споруджено з місцевого чорного каменю з двома поверхами, арками й типовою для караван-сараю османською архітектурою. По обидва боки від входу є двоповерхові аркові простори, а посередині — внутрішній дворик. На північному фасаді є п’ять аркових просторів, що виходять назовні й використовуються як магазини. Цю будівлю спорудив у XVII столітті Табан Ахмет Ага.

    Мечеть Чамолук Бекташ Бей

    Відомо, що ця стара мечеть належить до османського періоду й має характерні особливості з погляду дерев’яного оздоблення та прикрас інтер’єру. Мечеть, яку й досі активно використовують, демонструє красу, яка варта уваги.

    Заповідник Кузалан

    Заповідник розташовано за 45 км від центру міста Гіресун. Найвищими точками парку є джерело Діколук і пагорб Маразли, які заввишки 1800 метрів. Водоспади Кузалана (Kuzalan Şelaleri) і травертини — це дім для різноманітних природних багатств, зокрема печер, дивовижних дерев, історичних млинів, а також багатства живих видів та іншої екосистеми. Заповідник населяють 129 природних видів рослин, що належать до 60 різних сімей, і 105 видів птахів, що належать до 36 сімей. Ба більше, усередині заповідника серед історичної краси є монастирі, замки й аркові мости. Завдяки своїм маленьким готелям, що надають послуги ночівлі й сніданку, а також чудовому природному пейзажу, заповідник пропонує екскурсії та можливості проживання посеред рідкісної краси. У природному парку Кузалан (Kuzalan Tabiat Parkı) можливі такі заняття, як-от гірський туризм, фотосафарі, велосипедне сафарі, їзда на квадроциклі, скелелазіння, риболовля, спостереження за птахами.

    Озеро Маві

    Озеро Маві («Блакитне озеро») (Mavi Göl) — єдине місце в Східному Причорномор’ї, де вуглекисла мінеральна вода тече струмком. Блакитне озеро в певні місяці стає бірюзовим. Блакитне озеро, що складається з 3 великих і малих озер, місцеві жителі часто називають озером «Содали» (з тур. «Sodalı» — содове) або «Гьог» (з тур. «Göğ» — небесне), оскільки його вода набуває бірюзового кольору з ефектом вапняку й газованої води.

    Травертини Гьоксу

    Травертини Гьоксу, розташовані в районі Дерелі в Гіресуні, своїми бірюзово-білими кольорами й водоймами нагадують мініатюрний Памуккале. Травертини, які утворюються через газовану воду, що виходить з-під землі, привертають увагу відвідувачів.

    Заповідник Йеді Дегірменлер

    Цей заповідник розташовано на відстані 62 км від Гіресуна. Свою назву заповідник отримав через 300-літні млини, якими жителі села користуються й донині. Млини могли використовувати в генуезький період. Окрім млинів, водоспадів, печер, підземних вод, що багаті флорою й фауною, серед красивих історичних місць, що поєднуються з природою, є також замки та аркові мости. Крім того, у заповіднику можна побачити 102 види птахів, що належать до 36 сімей.

    Будинок і музей Ататюрка в Шебінкарахісарі

    Будинок і музей Ататюрка (Atatürk Evi ve Müzesi), де зупинився Ататюрк, коли приїхав до Шебінкарахісара 12 вересня 1924 року, — це неприкрашена двоповерхова каркасна будівля в самому центрі району. У Будинку й музеї Ататюрка виставляють деякі предмети та місцеві етнографічні артефакти, якими Мустафа Кемаль Ататюрк користувався під час свого перебування в Шебінкарахісарі.

    Плато Кюмбет

    Серед найважливіших туристичних центрів Туреччини й району Дерелі в Гіресуні є плато Кюмбет (Kümbet Yaylası), яке засліплює відвідувачів своїми краєвидами. Плато розкинулося на широкій території, оточеній пишними лісами й галявинами, укритими квітами. Плато пропонує місця для ночівлі зі сніданком, невеликі готелі, ресторани форелі й стейків, а також рідкісну красу з її природними пейзажами. Це також центр екологічного туризму в Гіресуні.

    Плато Кулаккая

    Плато, що простяглося на відстані 40 км від Гіресуна, заввишки 1700 метрів. Воно зачаровує своїх відвідувачів багатим киснем, унікальною природою та красою. Визначними цікавими місцями є скеля й водойма Деспота, місцевість Ерімез з її природною красою та скеля Гелін.

    Плато Бекташ

    Це чудове плато розкинулося на відстані 60 км від центру Гіресуна. На високогірному шляху є багато великих кочових наметів («оба»). Як порівняти з іншими плоскогір’ями, плато Бекташ (Bektaş Yaylası) відоме своєю сільською атмосферою й рослинністю. Воно розташоване на пустому місці на схилах пагорба Йорючек, який заввишки 2300 метрів і є придатним для катання на лижах. Центр туризму Бекташ утворює цілий комплекс разом із сусіднім плато Кулаккая, плато Меліклі Обаси й зоною для пікніків Алчакбел у лісі. Протягом сезону дощів погода зазвичай туманна, проте хмари, які осідають у долини, коли погода ясна, створюють неймовірно чудові краєвиди.

    Гора плато Сіс

    Це плато розташоване на кордоні провінцій Гіресун і Трабзон. Це одне з продовжень гірського хребта Східного Причорномор’я. Воно заввишки 2182 метри. У літні місяці плато досить багатолюдне. По маршруту плато є багато доріжок, придатних для занять видами спорту на природі. Це один з районів з багатьма альпіністськими заходами в регіоні. Фестиваль гори Сіс організовують щороку в третю суботу липня.

    Плато Пашаконаги

    Плато Пашаконаги (Paşakonağı Yaylası), яке відбиває всі відтінки зеленого, розташовується в межах району Буланджак. Воно заввишки 1450 метрів над рівнем моря. Плато Пашаконаги відоме своїми жовтими, фіолетовими й білими азаліями (рододендронами), глибокими долинами та водоспадами в них. Природна краса плато, яку варто побачити, — це водоспад Карасай, долина Гечільмез, озеро Чігселі й лука Кизилот.

    Замок Андоз в Еспіє

    Це невеликий замок, розташований на природній вершині з краєвидом на море й долину, на краю річки Ягдере біля в’їзду в район Еспіє. Вважається, що його звели 1300 року н. е. Доступ до замку забезпечує північна дорога. Його огороджено стінами. У деяких частинах є вежі. Замок, розташований на природному пагорбі, домінує як над морем, так і над долиною й у напрямку до Гіресуна й Трабзона. Тому впродовж історії він мав велике значення.

    Замок Ейнесіл (Eynesil)

    Замок стоїть на скелястому півострові на схід від Ейнесіла й на відстані 2 км від районного центру. Сучасні джерела свідчать, що замок Ейнесіл (Eynesil Kalesi), який зустрічає морську блакить, звели ще за часів римлян. У замку є цистерна з водою, а в старих джерелах згадується, що всередині замку є церква. Історичний замок сьогодні вітає відвідувачів своїм старовинним виглядом.

    Делікліташ

    Делікліташ (Deliklitaş) зачаровує всіх відвідувачів, привертаючи увагу своїми природними утвореннями на узбережжі району Гьореле в Гіресуні. Делікліташ, з його цікавим зовнішнім виглядом, згадується в багатьох легендах.

    Кочові поселення Гьольяни

    Кочові поселення Гьольяни (Gölyanı Obası) охоплюють природне озеро у формі чаші, а місце розташування оточене соснами й будинками з певного виду деревини, що називається «хартама» і є повністю природною та унікальною для цього регіону. Сьогодні це прихований і невідкритий рай, який пропонує природний, здоровий і зелений бік туризму.

    Скеля Шахін

    Ця крута скеля стоїть у районі Кешап. У процесі формування рослини, які покривають скелі, і дерева природно набули форми мапи Туреччини. У середині скелі Шахін (Şahin Kayası) є велика печера, де вона збігається з місцем розташування Анкари. Географічна карта, повністю сформована природним чином, точно відповідає показаним на карті Туреччини розмірам.

    Скеля Гелін

    Існує багато легенд про з’єднання двох гігантських скель у Гіресуні, особливо про те, як гігантська маса, розташована внизу, несла протягом століть під собою скелю, стоячи на кривій землі й не падаючи. Згідно з першою легендою, красива молода дівчина була змушена вийти заміж за того, хто їй не подобався, і, будучи не в змозі змінити свою долю, щиро молилася. Наречена, яка вирушила з весільною процесією в день весілля, замість того, щоб вийти заміж за небажаного чоловіка, бажала «перетворитися на камінь і замерзнути». Згідно із цією версією легенди, так і сталося на цьому місці.

    Інша легенда розповідає, що це результат сильної молитви нареченої, яка не могла порозумітися зі своєю свекрухою, і просила: «Боже, будь ласка, перетвори мене на птаха чи камінь», тому що не хотіла повертатися додому.